Історія, написана як дорожній фільм. Після результатів баку, Лукас відправляється в похід по Альпах, наодинці. Завдяки цій мандрівці та його зустрічам, він дорослішає і знаходить свій шлях ...

Лукас кладе слухавку, він розлючений! Два його найкращі друзі його кидають! Його канікули розвалились, він не знає, що робити! Їхати одному? Не їхати? Він думає і закриває очі. Він знову бачить картини гірських пейзажів, йому навіть здається, що він відчуває вітер, з його ароматами польових квітів. Вирішено! Він все одно поїде без них!
- Не може бути й мови, що ти поїдеш один! - каже його мати.
- Але мама...
- А чому б і ні? - питає батько. Адже йому сімнадцять! Я думаю, що він здатний впоратися і бути відповідальним.
Мсьє Доріан звертається до Лукаса:
- Час тобі стати дорослим. Ти можеш піти, Лукас, якщо не боїшся самотності.
Ні, він не боїться самотності, він ще не знає, що це.